Жінка, яка ламає стереотипи

В сучасних реаліях важко знайти натхнення на працю, але я вважаю, що потрібно знаходити мотивацію в усьому що нас оточує. Іноді, нас мотивують люди йти вперед та плідно працювати. Саме так трапилось у мене, мені пощастило бути знайомою з успішною жінкою Ярославою Беген. Пропоную вашій увазі інтерв'ю з людиною, чиє життя,на мій погляд, є цікавим та вражаючим.

-Ярославо, вітаю! Сьогодні Ви очолюєте юну спортивну спільноту громади. Як почуваєтесь в ролі виконуючої обов'язки директора ДЮСШ? З якими труднощами доводиться зустрічатися?

- Призначення на дану посаду було для мене досить не очікуваним. Мій батько, директор ДЮСШ Михайло Кеба, пішов захищати Україну. Так як я була його заступником, тим паче мала належну освіту, стала виконувачем обов'язків директора ДЮСШ. Те, що я була до цього не готова - це факт. Які б знання не мала, все приходить з досвідом. Важко за рахунок того, що передбачений ще заступник директора, а по факту в даний момент його немає. До війни ми з батьком ділили роботу на двох, але за більшість організаційних моментів відповідав він. Звісно, разом було набагато легше, зараз роблю одна цей обсяг, але є підтримка від батька.Ми з ним завжди на зв'язку. Дякую татові, адже він мій перший вчитель та наставник, навіть, коли виникають якісь запитання, ми можемо обговорити та вирішити. Його допомога неоціненна, все що він знав, знаю я. Він директор, директором і є. Повернеться та буде працювати.

-Які досягнення здобули за цей час?

По досягненням минулий рік - це спартакіада (змагання учнівської молоді серед школярів).

У минулому році ми стали чемпіонами Одеської області серед регіонів третьої групи, тобто це північ Одеської області аж до міста Одеси. Ми випередили такі міста як: Березівка, Роздільна, Балта і тд. Учні Великомихайлівських навчальних закладів, у загальному заліку, стали чемпіонами. У цьому році ми також йдемо на 1-є місце, сподіваємось у нас все вийде.

Наші діти - вони титани, всесторонньо розвинені, наполеглеві та дисципліновані. Нам дуже важко конкурувати з великими школами тому, що у них відбір дітей набагато більший, але ми даємо відпір не зважаючи на те, що чисельність дітей набагато менша.

Всі наші досягнення - це злагоджена робота. Спортивна школа виконує організаційні моменти, вчителі фізичної культури тренують дітей, до речі, наші секції працюють на базі майже кожного навчального закладу.

Також, ми готуємось до Всеукраїнських змагань "Козацький гарт". Учні Великомихайлівського опорного ліцею стали чемпіонами Одеської області. В місті Роздільна відбулися фінальні змагання, де брали участь 15 команд. Ми перемогли та вибороли право представляти Велику Михайлівку та взагалі всю Одеську область, на Всеукраїнських змаганнях. Наші діти відправляються в селище Ворохта, Івано-Франківської області. Таке трапилося вперше в історії. Це закономірно - хто працює та тренується, той перемагає.

На початку цього року відбувся чемпіонат Одеської області серед команд ДЮСШ Одещини з футзалу, серед юнаків 2010р. народження та молодших, у якому вихованці спортивної школи посіли 2-є місце.

До речі, у спортивній школі відновилися заняття з греко-римської боротьби, тренер - Віталій Дубина. До секції пішло дуже багато хлопчиків, вони вже виїжджали на свої перші змагання.

Наша праця - це все злагоджений організм в якому кожен відповідає за свою роботу, працює кожен, чиюсь роботу можливо не видно, багато є нюансів про які мало хто знає, але ми маємо результат і вдячні кожному.

Маємо ще одне досягнення - нам дали «газельку»! Вона невелика та не нова,на 13 місць. Але своє є своє. Перед цим ми витрачали великі кошти на аренду автобусу. Зараз маємо можливість їздити на змагання.

-Чи змінилась робота спортивної школи під час війни?

-Перед цим був COVID-19 і ми, майже, зупинили свою роботу. Потім почалася війна та у нас був шалений простій, було важко починати працювати. Потрібно все продумувати до дрібниць. Так як у країні війна, змагання проводяться тільки на тих аренах, де є бомбосховище та укриття. Все має чітко контролюватися та робиться відповідно до вимог. Ми відповідаємо за дітей непростий час - ми відповідаємо за дітей воєнний час. Змагання та тренування змінились, тож тренерський склад та діти підлаштуватися під сучасні умови. Ми не сидимо на місці, їздимо на змагання та займаємось. Ми не деградуємо, ми - прогресуємо.

-Чи помічали Ви, що в цей нелегкий час діти стали толерантнішими?

-Так, раніше наші змагання мали багато напружених моментів, навіть скандальних. Діти могли між собою пересваритися та винести цей конфлікт за межі спортивних змагань. Зараз, всі діти стали добріші, майже після кожної гри тиснуть один одному руки та вітають з перемогою. Особисто для мене, приємно бачити їх гарне відношення, вони не звертають уваги з якої ти громади та школи.

- Дуже цікаво довідатися більше про участь юних спортсменів у Всеукраїнські змагання«Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги».

-Це все відбулося за ініціативи президента України Володимира Зеленського. Даний проект проходить в кілька етапів: 1-й етап шкільний ,2-й територіальний, а хто перемагає, їде на районний далі на обласний. Хлопці та дівчата Великокомарівського ліцею стали чемпіонами району з баскетболу, команда хлопців "Саламандри" Великомихайлівського опорного ліцею стали чемпіонами з волейболу та команда "Саламандри" дівчата чемпіонки з черлідингу. Ми підтвердили своє звання чемпіонів та показали, що сильні та незламні.

Сподобалось те, що кожен з видів змагань розрахований на окремий вік тим самим, ми охопили учнів від 4-го класу до 10-го. Це залучає дітей більш меншого віку займатися спортом. Мінус в тому, що в інших змагання ми збирали збірну команду, а в цьому змаганні потрібно тобі з однієї школи, через це важко конкурувати з великими навчальними закладами.

-В нас час діти не дуже зацікавлені спортивними заняттями. Як вдавалося залучити їх до спортивного життя школи?

-Відсоткова кількість дітей, які долучились до занять, збільшилась, «Пліч-о-пліч» тільки на плюс. Вчителі також проводять просвітницьку роботу, щоб заохотити якомога більше дітей. Звісно, за такі змагання хотілось би десь трішечки надбавок, але ми працюємо плідно та старанно на користь спортивного життя…

-Які Ви бачите переваги спортивного виховання для дітей в сучасному світі?

-Спорт - мотивує, спорт - гартує, спорт - будує особистості.Коли дитина займається спортом це видніється в різних аспектах життя. Ці діти вміють будувати графік, комунікувати з новими людьми.

Важливу роль в спортивному житті дітей відіграють батьки. Важливо, щоб вони мотивували та залучали їх до занять спортом, адже саме це хобі формує дитину, як свідому особистість.

- Розкажіть,будь ласка, трішки про фітнес-родину.

-Фітнес-родина існує вже шість з половиною років. В нас не має колишніх - є тільки тимчасово відсутні. Наша родина дуже велика і ми завжди раді вітати нових людей, декого ми провели у декретну відпустку, а дехто навіть під час вагітності займалися фітнесом.

Іноді на заняття приходять сім'ї -це може бути мама з дочкою, таких прикладів багато. Також був приклад, коли займалися бабуся, мама та дочка, тобто фітнес цікавить дівчат різного віку. Зазначу, що у нас різний контингент. Дівчата ходять з метою схуднути, підтягнутися, розтягнутися, сісти на шпагат, розвіятись та спілкуватися між собою. Багато жінок прийшли покращити своє здоров'я. І є позитивні відгуки. Захоплююсь дівчатами які ходять до мене на фітнес. Вони ж ходять на роботу, доглядають дітей, гарні дружини, допомагають батькам і при цьомувстигають ходити на фітнес та доглядати за собою, своїм тілом та слідкують за психічним станом.Багато хто говорить, що після тренування багато енергії. Це і не дивно, бо під час занять спортом виділяється гормон ендорфін (гормон радості) і бонусом ще й гарне тіло.

-Чи доступні заняття спортом для дорослих в спортивній школі?

-На базі Великомихайлівської дитячої-юнацької спортивної школи працює тренажерна зала. Там не нові тренажери, але вони є та двері відкриті. Все що ми потребуємо від тих хто займається - дбайливого ставлення до інвентаря. Якщо є змога допомогти, у нас відкритий благодійний рахунок для внесків. Це все забажанням. Нещодавно хлопці принесли гантелі до зали, також принесли орбітрек. Мені приємно, що тренеруються не тільки діти, а й дорослі. Вони показують своїм прикладом, що фізична культура - це дуже важливо.На сьогодні ми не витрачаємо кошти на інвентар, зараз не може йти мова про купівлю нових тренажерів, адже всі гроші йдуть на армію, тому ми збираємо гроші лише для поїздок на змагання.

-Які плани Ви маєте на майбутнє для розвитку дитячої спортивної школи та інших справ?

- У наш час дуже важко планувати, але ми все одно намагаємось дотримуватись плану змагань. Ми спостерігаємо куди можна і можемо поїхати, також багато чого вирішує фінансовий стан. На цей рік ми фінансами забезпечені достатньо -дуже вдячні депутатському корпусу Великомихайлівський селищної ради, які в цьому плані дітей не обмежують. Ми показуємо результати, вони бачать це та виділяють кошти.

Наші вихованці виступають на багатьох змаганнях. В планах ми хотіли б виходити на Всеукраїнський рівень. Розпочнемо з "Козацького гарту", потім будемо продовжувати плідно працювати та вдосконалюватися. Головне, щоб все було спокійно, дякуємо ЗСУ за можливість жити, навчатися та працювати.

- Окрім улюбленої роботи маєте і власний бізнес - Ви відкрили магазин з продуктами з Європи. Що спонукало вас започаткувати власну справу?

-Так склалися обставини. Ми молоді активні люди, які не звикли сидіти на місці. Допомогли і батьки. Планували відкритися ще до війни, але вторгнення трішки призупинило плани. Що це будуть продукти з Європи вирішили заздалегідь.

-Як зважились відкрити магазин під час війни?

- На початку війни все було не зрозуміло. Відкриття уже відбулось коли все більш-менш стало стабільним.Хотілося зробити щось ексклюзивне, чого в нашому селищі не має. Багато людей дякують, тому що багато хто робив закупки таких продуктів інтернеті чи місті.Намагаємось вводити різні новинки, щоб було не одноманітно.Ми дуже вдячні нашим рідним та знайомим які допомагали. Без друзів фізично важко, без батьків матеріально.

-Чи важко поєднувати роботу у спортивній школі та в магазині? Як саме справляєтесь з цим?

- Непросто, адже темп на основній роботі дуже високий - треба встигнути все. На вихідні -бізнес, тому дуже часто ми працюємо майже без них. Ми не змогли б усе організувати без допомоги нашої великої родини та друзів. Намагаємось допомагати один одному, коли щось потрібно, готові прийти один одному на допомогу.

Все прийде з часом, потрібно розставляти пріоритети. Зараз ми хочемо встигнути все і скрізь, хочемо розвиватись та жити, а не виживати. Все прийде з часом і потім будем бачити зробили правильно чи ні. Час розставить все по місцях.

-Ви є яскравою та різносторонньою особистістю, берете участь і в громадській діяльності. Чи є підтримка від громади стосовно залучення молоді до занять спортом?

-Діти у нас залучені до спорту гарно, але дорослий спорт в нас не охоплений взагалі. Два роки підряд, а то можливо і більше, ми не беремо участь в змаганнях серед дорослих. Так, можливо це зараз не на часі, але ця проблема була і до війни. На базі громади немає спеціаліста, який відповідає за дорослий спорт, хоча раніше у Великомихайлівський районній адміністрації був сектор молоді і спорту, що працював та залучав дорослих до занять спортом. Спортивні традиції та історія спорту Великої Михайлівки на високому рівні. Наше селище завжди славилось спортсменами.Ми маємо великий багаж та багато здобутків, які зараз намагаємось утримувати.

Дорослий спорт відсутній, те що робилося до цього, те що говорили до цього про величезну історію наших титанів спорту, зараз ми зробили кілька кроків назад, порівняно з іншими новоствореним громадами. Наші хлопці - чемпіони Роздільнянського району з футболу, але вони виступають за інші громади, адже більш зацікавлені в цьому. Молодь хоче та прагне йти вперед, але для цього потрібна підтримка. Бажання брати участь в змаганнях є, нема організації та фінансування для цього. На початку створення громади ми це все ще робили по інерції, зараз вже на голому інтузіазмі не вийдем.

Зрозуміло, що зараз це не на часі, але й забувати про спорт не потрібно. Спортивні досягнення та спорт - це обличчя громади. Коли приїжджає команда, яка має гарну форму чи інвентар гарної якості, то видно, що вони зацікавлені в розвитку селища. Розвиток громади не може існувати без розвитку громадської молодіжної політики та дорослого спорту. Звісно, ці питання піднімаються, але ніяк не можуть дійти до логічного фіналу.

Що Ви порекомендували б жінкам, які бажають поєднувати кар"єру, сімейне життя та громадську активність?

-Треба намагатися знайти баланс між усіма своїми обов'язками, а також правильно розставити пріоритети.

Я не змогла б нічого досягти в житті без коханого чоловіка. Він моя опора,підтримка,надійне плече,на яке я завжди можу опертися. Я вдячна Всесвіту за нього, адже він не тільки гарний чоловік, а й чудовий батько, який може і «хвостики» зробити доні, і сніданок приготувати,коли мама о 7.00 виїхала на змагання, і уроки зробити. Нам з ним дуже пощастило. Дуже важливо подружжю дивитися в одному напрямку,розділяти хобі, відчувати один одного, поважати та підтримувати!
 
-Я намагаюся зробити все, що від мене залежить. Бути гарною мамою, дружиною і на роботі все встигати, але це, справді, непросто.Сподіваюсь,що все це прийде з часом та досвідом. Можливо, десь зменшу темп, а можливо у чомусь добавлю. Це все буде видно далі. У мене в будинку дуже рідко пахне випічкою, тому що мама іноді не встигає. Головне, не пропустити в цій гонитві справді важливих моментів у житті.

Сподіваюсь, знайомство з Ярославою стане для вас, шановні читачі, джерелом натхнення, нагадуючи про важливість віри в себе, саморозвитку та відданості своїм мріям.